ВОГОНЬ СЕРДЕЦЬ

ТВЕРДІСТЬ ДУХУ

Вітаємо Максима Зозулю з Днем народження!

17 грудня Максиму Зозулі виповнюється 27 років. Для баскетболіста це зрілий вік, в якому багато гравців виходять на пік своєї кар’єри, показуючи свою найяскравішу гру. Ми вітаємо Максима з його святом і бажаємо міцного здоров’я та перемог у складі “Кременя”.

Гра Максима Зозулі наразі далека від ідеалу, проте багато кременчуцьких уболівальників пам’ятають того талановитого Зозулю, який став єдиним представником серед команд вищої ліги, що був викликаний до лав національної збірної у 2009 році.

kremen-galichina_10

– До того періоду у твоїй кар’єрі ми ще повернемось, а зараз давай пригадаємо, як взагалі ти став баскетболістом і чому обрав саме цей вид спорту?

– Баскетбол в моєму житті з’явився в 10 років, коли в школу № 17, в якій я навчався, прийшов тренер (Солдатенков Олексій Альбертович) і набирав молодих хлопців у секцію баскетболу. Я був одним з найвищих у своєму класі і тренер запропонував мені прийти ввечері на тренування. З того моменту баскетбол став величезною частиною мого життя.

– Пам’ятаєш свою першу гру на професійному рівні?

– Першу гру не пам’ятаю, але перший досвід вже більш свідомого, дорослого баскетболу був у мене в складі команди “Нафтохімік”, в чемпіонаті України з баскетболу серед команд першої ліги в 2004 році, під керівництвом Опанасюка ігро Стефановича.

– У вищій лізі в «Кремені», яким керував Андрій Кондрашов ти демонстрував досить пристойну гру, яка була помічена керівником національної збірної Валентином Мельничуком. Розкажи трохи про той етап і чим завершився тоді для той збір напередодні турніру у Німеччині?

– Так, дійсно, після завоювання золотих медалей чемпіонату Вищої ліги України з баскетболу, я був запрошений пройти тренувальні збори у складі національної збірної України, після яких повинен був відправитися на турнір до Німеччини. Для цієї поїздки мені потрібно було зробити пакет документів, яких у мене не було, і за це завдання взялося тодішнє керівництво БК “Кремінь”. Причини, з яких ці документи зроблені не були мені не відомі, але країну я покинути без них не зміг… Після приїзду зі Німеччини, був змінений тренерський штаб збірної України та більше мене туди не викликали.

Scr3

– Після того, як той «Кремінь» перестав існувати ти зник з баскетбольного небосхилу країни, чим займався в цей час?

-Я зник з баскетбольного горизонту ще за існування БК “Кремень”, через важку травму ноги. Був дуже тривалий процес відновлення, за який я встиг і змінити кілька робіт і пожити деякий час в іншій країні.

– Як ти відреагував на запрошення повернутися тепер вже до нового БК «Кремінь» і від кого воно надійшло?

– В момент створення нового БК “Кремінь” я був за межами України і для мене це був хороший шанс повернутися додому. Тому ініціативу проявив я. Напевно за мої колишні заслуги, мені дали шанс проявити себе. Перший час мені довелося доводити, що я гідний бути в цій команді. “Оглядини” пройшли вдало і я потрапив до складу команди.

– У перших матчах команди ти майже не грав, зараз Ігор Чигринов довіряє тобі більше ігрового часу, ти сам відчуваєш, що твоя гра покращується?

– Так, звичайно, я роблю все можливе, щоб набрати оптимальну форму. А мої рідкісні появи на майданчику це результат моєї “неприпустипої” тривалої спортивної “відпустки”, і тренер і я це розуміємо. Сподіваюсь, що скоро буду радувати уболівальників хорошою грою і хорошими результатами.

4Rpx9YZ9Frk

– Можеш порівняти рівень тієї вищої ліги, у якій ти грав і сьогоднішньої Суперліги, адже тоді вистачало класних команд, таких як харківський «Авантаж» або «Черкаські мавпи».

– Чесно кажучи, рівень сьогоднішньої Суперліги звичайно вже не той. Згадуючи Вищу лігу 2008/2010 років, можу сказати, що деякі клуби “тієї” Вищої ліги надали б гідний опір кожної з команд “цієї” Суперліги. Але звичайно рівень організації чемпіонату, якість спортивних майданчиків, ставлення глядачів і т.д. Вищої ліги, не може зрівнятися з Суперлігою.

– Сьогодні у «Кремені» є достатньо кваліфікованих виконавців і на думку фахівців нинішнє місце команди у таблиці не відповідає їх рівню. Невже головна проблема у відсутності хорошого центрового, про що так часто говорить тренер і президент клубу? Яка твоя думка з цього приводу?

– Звичайно, відсутність гарного центрового це великий мінус для команди. Ми намагаємося підлаштовувати гру так, що б це мінімально впливало на нашуц гру, але іноді, як показали деякі матчі, без “великого” нікуди. Положення команди в турнірній таблиці ще може змінитися і ми зробимо все можливе для цього.

– В чому різниця «Кременя» Кондрашова від «Кременя» Кобзистого?

– Навіть складно порівнювати, це зовсім різні клуби, з різним підходом, з різними цілями. Скажу тільки, що зараз Кременчуцький баскетбол вийшов на недосяжний для себе раніше рівень, завдяки бажанню і наполегливій праці Віктора Кобзистого. Тепер в Кременчуці з’явився справжнє спортивне свято під назвою БАСКЕТБОЛ.

– Останнє питання, чого би хотів собі побажати у День народження?

– Слова для побажань залишу своїм рідним та близьким, у них це добре виходить. І користуючись нагодою усім хочу побажати гарного спортивного настрою перед новорічними святами!

Залишити коментар